* Терпеть голод и холод прискорбно.
Скорбеть, не страдая от голода и холода – горше всего.
* Охотник за дичью не видит леса,
охочий до денег не видит людей.
* Чистое выходит из грязи,
светлое рождается из тьмы.
* Слава от добрых дел – как цветы в поле.
Слава от заслуг – как цветы на клумбе.
Слава от власти – как букет в вазе,
отрезаны от корней и обречены на увядание.
* Некто сказал: «Есть люди, которые просят по домам подаяние,
не замечая неисчислимых богатств, в собственном доме.
Истинно – познай себя.
* Учение – наш хлеб насущный.
* Мир – это учебный класс
с наглядными пособиями по всем предметам.
Прочитано 13318 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Мне понравилось. Мудро. Комментарий автора: Спасибо конечно Ася, но не держи меня за мудреца - многое подсмотрел у других. Но это мне нравиться, и считаю "Так надо быть"!
Лев Неф
2015-01-06 15:24:26
ага... как всё самое лучшее, так сразу и себе...
Всё - есть Творчество...
Но творчество - это не Всё...
Мир - это Жизнь!
Земля - наглядное пособие и школа, откуда души,научившись, выходят в Мир...
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
