Несясь вперед дорогой ровной,
Широкой, словно автобан.
На скорости, порой огромной,
Луна ли, солнце ли, туман.
Не замечая тех кто рядом,
Теней мельканье в свете фар.
Пустым и равнодушным взглядом,
Скользнув, как сквозь хмельной угар.
Расслабившись под звуки блюза...
Луч встречки - стеком по глазам
Ударит. Страх машину юзом
Ведёт, дав ей по тормозам.
Вмиг тишина. Лишь тьма и вечность.
Калейдоскопом пронеслась
Вся жизнь, её вся быстротечность,
И нить, что чуть не порвалась...
И будешь, сдавленный железом,
Лбом в руль уткнувшись, помощь ждать.
Благодаря, сквозь боль порезов,
Судьбу. Что есть кого спасать...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Пока дышу и сердце бьется ... - Николай Зимин Совсем немного нам осталось
Светить друг другу и гореть .
И потому всю эту малость
Я для тебя хочу пропеть .
Жизнь так стремительно несется .
За далью – даль . За новью – новь .
Пока живу и сердце бьется ,
Не убивай мою любовь ...
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
