О, душа, Я до тебе кличу,
Вхід до серця твого шукаю.
Я, в дарунок, приніс тобі вічність,
Ти ж, в тумані усе блукаєш.
Ще раз стукаю, бо Я бачу,
Що, до Мене, ти не байдужа.
Так чого ж ти сидиш і плачеш?
Я люблю тебе дуже, дуже!
Так чому ж не ідеш до Мене?
Що тримає? У чому справа?
Світ у прірву летить шалено.
Іди, візьму тебе в Свою славу.
Що ти втратиш, цей Світ лишивши?
Що замінить щасливу вічність?
Я, взамін, дам багато більше:
Мир дам в серце, спасіння близьким.
Знову стукаю, бо Я чую,
Як душа твоя тихо плаче.
Не відчиниш, навік піду Я,
Стукать в серце не буду завжди.
Не насильник Я і не злодій,
Не краду Я чужої волі.
Я на землю на те приходив,
Щоб полегшити людські долі.
Щоб усім дарувать свободу.
Вирвать з рабства гріха і смерті.
Але вибір стоїть за тобою -
Жити з Господом, чи померти.
Чому смерть в гріхах обираєш?
Чому ти не спасаєш душу?
Я сьогодні іще чекаю.
Дай гріхи всі Мені, мій друже.
Вічно кликать тебе не буду,
Замість тебе прийде хтось інший.
Де тоді ти, людино, будеш?
Як життя це, земне, закінчиш?
Бл
Як лице ти Моє побачиш,
То згадаєш - тебе Я кликав.
І земне, що тоді обрала,
Чи дало тобі з Богом вічність?
Іди до Мене, Моя дитино.
Я гріхи твої всі пробачу.
Чому ж серце твоє закрите?
Знаю чуєш Мене, бо плачеш.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дай Бог, щоб ще багато людей почули стук Господа у своє серце і спаслися для вічного життя з Ним! Благословінь і нових віршей бажаю!
Галина Компанец
2017-07-15 20:43:47
Дай Бог, щоб ще багато людей почули стук Господа у своє серце і спаслися для вічного життя з Ним! Благословінь і нових віршів бажаю! Комментарий автора: Дякую! І вам благословінь Господніх!
Гарбузи і соняхи - Василь Мартинюк Моя дружина посадила між гарбузами соняхи, не подумавши про те, що гарбузи розростаються так, що затінюють все навколо, навіть бур'яни під ними гинуть. Здавалося, що те саме буде й зі соняхами. Але раптом соняхи потягнулися вгору - і їм перестали бути страшними будь-які гарбузи. Поезія присвячена другу Юрію Серьогіну до дня його народження.
Безумный век ... - Dmitriy NDOA "Как упал ты с неба, денница, сын зари! разбился о землю, попиравший народы.
А говорил в сердце своем: "взойду на небо, выше звезд Божиих вознесу престол мой и сяду на горе в сонме богов, на краю севера;
взойду на высоты облачные, буду подобен Всевышнему".
Но ты низвержен в ад, в глубины преисподней.
Видящие тебя всматриваются в тебя, размышляют о тебе: "тот ли это человек, который колебал землю, потрясал царства,
вселенную сделал пустынею и разрушал города ее, пленников своих не отпускал домой?" (Ис.14:12-17)
